В Господню руку серце положив,
Вдивляючись в Його пресвітлі очі.
Я сяйво їх нестиму дні і ночі,
Де б не ходив.
Вони мене зігріють в стужі час
І втишать жар душі у дні пекельні.
У світлі їх усі думки непевні
Втечуть ураз.
Господні очі, ваше світло хай
Заллє мій розум й душу безборонні
І серце те, що у святій долоні,
Наповнить через край.
Хай серце трепетне, забувши про вагу,
Ридає в благодатному промінні.
Любові сльози, ніжні і дитинні,
З собою принесуть снагу
Для стуків відданих у непривітнім світі,
Що роздає, немов дари, печаль.
...Ти, серце, в Господа, тебе не вразить жаль,
Тебе бо люблять і навчать любити.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
В руках Христа спасение твоё - Анна Лукс 20 лет назад, когда мне впервые свидетельствовали об Иисусе и Его Голгофском спасении, я сказала, примерно, те же слова, что и мой сегодняшний оппонент: "Не трожь мою религию!" Не разумея тогда ничего, будучи невеждой в Писании, я по плотской гордости сказала это (и некоторые другие бестактности)СЕГОДНЯ Я НА КОЛЕНЯХ БЛАГОДАРЮ СВОЕГО СПАСИТЕЛЯ ХРИСТА ДОРОГОГО ЗА ТО, ЧТО ОН тогда не обратил внимания на мои немудрые слова и продролжал бороться за меня и достиг и приобрёл. Слава Ему вечная. А тебе, сопротивляющийся Иисусу друг, желаю не терять времени и благословений и бежать- не просто идти - в объятия Божественной Любви. Сегодня я счастлива в своих трёх измерениях: в духе, душе и теле. Потому что принадлежу моему Господу и Богу. Аминь!
