Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Після уважного прочитання (гармонійність Вашої поезії "заважає" бачити недоліки, якщо такі подекуди трапляються :). Отже, у вас:
"А сонях... Він вже сонце жде".
Говоримо:
"Ждати з моря погоди"
"Чорна хмара не заступить сонця золотого" (З народних уст)
"Може, вийшла русалонька Матері шукати" (Т. Шевченко)
Тут вжито родовий відмінок, а не називний чи знахідний…
Через те : "А сонях... Він вже сонця жде".
Як казав товариш славнозвісного Міміно: "Я так думаю (укр.: гадаю)" :)
Они и мы - Захар Зинзивер Одно из моих "протестных" стихотворений против безрассудства, жадности, вседозволенности и высокомерного равнодушия городских и столичных сановитых чиновников Русской Православной Церкви- Матери Церкви. Моей Матери...
Проза : Прохожий - Юрий Коротких Вы когда-нибудь задумывались над словом «прохожий»? Это тот, кто проходит сквозь всю нашу жизнь, хотим мы этого или нет. Вот бросишь свой взгляд на одного такого, а он раз и уже прошел и он никогда больше не вернется и ты никогда его больше не увидишь, и даже если увидишь, то это будет уже не он, это будет уже совершенно другой прохожий, пусть и с таким же лицом, в такой же одежде с таким же безвкусным галстуком.
Поэзия : Нововолинцям - Cветлана Касянчик Цей вірш - присвячений щорічній зустрічі колишніх жителів міста Нововолинська, що на Україні, які проживають у США.
